Лист № 181 від 26.11.2012 р. до Президента України щодо Єдиного демографічного реєстру

Президенту України

Януковичу В.Ф.

Вих.№ 181

від «26» листопада 2012 р.

Щодо Закону України «Про Єдиний державний демографічний

реєстр та документи,що підтверджують громадянство

України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»

(щодо удосконалення правового регулювання у цій сфері)

Вельмишановний Вікторе Федоровичу!

Користуючись нагодою, Інтернет Асоціація України (ІнАУ), яка об’єднує понад 120 підприємств сфери інформаційно-комунікаційних технологій України, висловлює Вам свою повагу і звертається з наступним.

30 жовтня 2012 року Президент України повернув на доопрацювання до Верховної Ради України Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», р. н. 10492 (далі по тексту — «Закон») та надав свої зауваження до нього. 20 листопада 2012 року парламент повторно проголосував за даний Закон з урахуванням зауважень Президента в цілому. Однак в остаточній редакції схваленого 20 листопада Закону не було враховано жодного зауваження громадських організацій та професійних об’єднань підприємств.

У зв’язку з тим, що Закон створює суттєві загрози правам людини, які передбачені Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, передусім Конвенцією Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних, і взагалі повністю суперечить європейській практиці, повторно надаємо Вам свої зауваження та просимо скористатися правом вето щодо цього Закону.

1.      Законом передбачено створення «Єдиного державного демографічного реєстру» (далі — «Реєстр»), до якого вноситься надмірно широкий перелік конфіденційної інформації про особу. Водночас Закон не визначає мети збору персональних даних, володільця Реєстру, і не містить жодного обґрунтування, на захист яких саме інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини спрямоване це нововведення. Закон фактично запроваджує «збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди», що прямо заборонено статтею 32 Конституції України.

2.      Закон містить відкритий перелік персональних даних, які мають бути внесені до Реєстру, оскільки передбачає наявність додаткових змінних даних про особу. Це прямо порушує принцип «адекватності, відповідності та ненадмірності стосовно цілей» обробки персональних даних, передбачений статтею 5 Конвенції Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних. Більше того, Закон дозволяє отримувати інформацію з відомчих інформаційних систем, що фактично буде використанням інформації з метою, для якої вона не збиралась/надавалась, що також є порушенням принципу «заборони використання персональних даних у спосіб, несумісний із визначеними та законними цілями», закріплений статтею 5 вищезгаданої Конвенції.

3.      Розміщення персональних даних про особу в різних базах даних є важливою умовою захисту приватності. При цьому можливість порівняння та зведення даних із цих баз в одну становить найбільшу загрозу для приватності, оскільки створює широкі можливості для зловживань такою інформацією та загрожує створенням поліцейської держави, яка визначається наявністю тотального контролю за особою. Саме тому більшість країн Європі та Америки після гучних громадських протестів відмовилися від цієї ідеї. Так, Великобританія ще 1953 року визнала таку практику незаконною.

4.      Автори законопроекту вважають, що його реалізація не потребує коштів з державного бюджету. Але це неправда, тому що не враховано витрати які його реалізація покладає на державний бюджет України для створення необхідної інфраструктури для використання біометричних документів в країні (виготовлення та встановлення колосальної кількості пристроїв для зчитування інформації в установах, організаціях та на підприємствах України), що потребує мільярдних бюджетних затрат також не враховано  того величезного фінансового тягаря, який його реалізація покладає на населення країни (зокрема, лише внутрішній паспорт треба буде змінювати кожні десять років) та.

Просимо взяти до уваги, що це звернення до Президента України – гаранта конституційних прав громадян, відображає позицію абсолютної більшості експертів і представників інститутів громадянського суспільства, котрі адекватно і чітко виражають загальносуспільну позицію щодо прийняття цього Закону: хоча він дійсно потрібен для введення біометричних закордонних паспортів, як умови наших європейських устремлінь, але зміст норм і об’єм регулювання суспільних відносин неадекватно відображені в прийнятому тексті Закону, суперечать Конституції України та іншим законам України, положенням чинних для України міжнародних договорів.

Повне відверте ігнорування зауважень і пропозицій, наданих Головним експертно-науковим та Головним юридичним управліннями Верховної Ради України, у ході розгляду законопроекту в Парламенті 2 жовтня та 20 листопада цього року теж є вагомим і красномовним аргументом для ветування Закону в нинішній його редакції.

З огляду на викладене вище звертаємося до Вас із проханням накласти вето на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (р. н. законопроекту 10492) та повернути його на доопрацювання до Верховної Ради України з урахуванням експертної думки та позиції широких кіл громадськості.

З повагою,

Голова Правління

Інтернет Асоціації України                                              С. Бойко