Лист №209 від 14.12.2016 Голові Комітету ВРУ з питань інформатизації та зв'язку щодо законопроекту №5285

Голові Комітету Верховної Ради України

з питань інформатизації та зв’язку

Данченку О.І.

Вих. №209

від «14» грудня 2016 р.

Щодо законопроекту №5285

Шановний Олександре Івановичу!

Інтернет Асоціація України (далі – ІнАУ) висловлює Вам свою повагу та звертається з наступним.

18.10.2016 у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про державне управління та регулювання у сфері електронних комунікацій», реєстр.№5285 (далі - Законопроект). Пропонуємо розглянути пропозиції ІнАУ до Законопроекту (див. Додаток), які, на наш погляд, сприятимуть більшій відповідності законопроекту декларованим цілям та завданням.

Також просимо звернути Вашу увагу на ряд положень Законопроекту, які потребують додаткового опрацювання:

1. Пунктом 14 частини другої статті 6 до основних принципів діяльності у сфері електронних комунікацій віднесено «ефективне використання номерного та радіочастотного ресурсу України», при цьому законом не визначено терміну «ефективне використання…», що дасть можливість органу регулювання створити неправомірний механізм тиску на суб’єктів господарювання, якій може мати корупційну складову, наприклад при перевірці умов використання ресурсу та позбавлення можливості користуватися ним на підставі вільного трактування питань ефективності. Пропонуємо додати до редакції закону визначення термінів: «ефективне використання радіочастотного ресурсу України» та «ефективне використання номерного ресурсу України».

2. Доцільно привести зміст статті 16 Законопроекту (Мета і засоби державного регулювання у сфері електронних комунікацій) у відповідність до Директив ЄС, зокрема врахувати наступні положення:

·      сприяння конкуренції та усуненні перешкод у забезпеченні електронних комунікаційних мереж, електронних комунікаційних послуг та пов’язаного оснащення;

·      усування перешкод, що залишилися щодо забезпечення електронних комунікаційних мереж;

·      пов’язаного оснащення й послуг та електронних комунікаційних послуг на Європейському рівні;

·      створення умов для забезпечення всім громадянам доступу до універсальних послуг;

·      забезпечення захисту прав споживачів.

Також звертаємо Вашу увагу, що в ст. 16 всупереч положенням Директиви 2002/20/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 березня 2002 року про дозвіл електронних комунікаційних мереж та послуг (Рамкова Директива) встановлюється:

·      в якості засобу державного регулювання у сфері електронних комунікацій – реєстрація діяльності суб'єктів господарювання у сфері електронних комунікацій;

·      формування та реалізація цінової і тарифної політики без обмежень і умов.

Таким чином в законопроекті залишаються положення, згідно яких регуляторний орган залишає механізм блокування вільного доступу суб’єктів господарювання до ринку надання послуг, якій може мати корупційну складову.

Пропонуємо привести зазначені норми законопроекту у відповідність до Директив ЄС.

3. Згідно з вимогами статті 17 чинного Закону України «Про телекомунікації» НКРЗІ є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України.

Дана вимога була прийнята за часи раніше діючої редакції Конституції України, яка регламентувала відповідні повноваження Президента України.

Але, постановою Верховної Ради України від 22 лютого 2014 року № 750-VII «Про текст Конституції України в редакції 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV, від 1 лютого 2011 року № 2952-VI, від 19 вересня 2013 року № 586-VII» (далі – Постанова ВРУ) визнано такими, що є чинними на території України положення Конституції України, прийнятої на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними законами України від
8 грудня 2004 року № 2222-IV, від 1 лютого 2011 року № 2952-VI, від 19 вересня 2013 року №586-VII.

Пунктом 2 Постанови ВРУ визначено, що закони та інші нормативно-правові акти є чинними в частині, що не суперечить положенням Конституції України, прийнятої на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV, від 01 лютого 2011 року № 2952-VI, від 19 вересня 2013 року № 586-VII, і мають бути невідкладно приведені у відповідність до вищезазначеної редакції Конституції України, що в подальшому було закріплено на рівні закону№742-VII.

Згідно з визначеннями чинної редакції статті 106 Конституції України, Президент України на сьогоднішній день не має повноважень, передбачених статтями 17, 18, 19 законопроекту.

Згідно з вимогами статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем’єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.

До речі, Конституційний суд України 08 жовтня 2008 рішенням №21-рп/2008 по справі №1-42/2008 вже визнавав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону щодо підконтрольності тодішнього регулятора (Національної комісії з питань регулювання зв’язку) Президентові України тощо.

Таким чином, пропоноване законопроектом підпорядкування Національного регулятора Президенту України суперечить вимогам Конституції України і не може бути реалізовано без внесення змін до неї.

4. Є неприйнятним те, що у статті 18 Законопроекту не визначено статус голови та членів національного регулятора як державних службовців, що створює умови не розповсюдження на них законодавства з питань корупційних дій в частині державних службовців.

Аргументація щодо невідповідності новацій вимогам Конституції відноситься і до затвердження Президентом граничної чисельності національного регулятора, а також до механізму призначення на посади та звільнення членів національного регулятора через Президента (стаття 19).

Пропонуємо визначити статус голови та членів національного регулятора як державних службовців та усунути зазначені невідповідності новацій вимогам Конституції.

5. Окремі пункти статті 19 Законопроекту не відповідають (суперечать) нормам Закону «Про запобігання корупції». Пропонуємо внести до законопроекту норми, які регламентують обов’язковість звільнення особи у зв’язку із вчиненням корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення.

6. Стаття 21 Законопроекту не визначає процедури участі громадськості у обговоренні проектів рішень національного регулятора, аналізу регуляторного впливу прийнятих рішень, як це передбачено Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Такій підхід суперечить єдиній державній регуляторній політиці, має корупційну складову та створює умови для узурпації купкою людей влади по регулюванню найбільш інвестиційно-привабливої галузі України.

Пропонуємо визначити процедури участі громадськості у обговоренні проектів рішень національного регулятора.

7. Не відповідає єдиній державній політиці питання фінансування діяльності національного регулятора, закладене у статтю 22 Законопроекту. Встановлення незрозумілої ліцензійної плати не відповідає вимогам Бюджетного та Податкового кодексів, є фактичним введенням додаткового податкового навантаження на бізнес у сфері надання електронних комунікаційних послуг, що не створить покращення бізнес-клімату в Україні.

Крім того, відсутнє економічне обґрунтування доцільності 15% платні для фінансування.

Пропонуємо усунути зазначені невідповідності.

8. Незрозумілим залишається питання наділення національного регулятора повноваженнями (пункт 4 частини першої статті 26) встановлювати умови та форми оплати праці, відмінні від чинного українського законодавства, та пропонуються зміни до базових законів України, зокрема “Про державну службу”, “Про оплату праці”, “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” (прикінцеві положення), що також суперечать вимогам Конституції України стосовно рівності прав громадян.

В ст 26 Законопроекту в порушення вимог законодавства Кабінет Міністрів позбавляється повноважень затверджувати (встановлювати) Правила надання та отримання послуг.

Також новаціями встановлюються неправомірні вимоги щодо фінансової звітності, регуляторної звітності, статистичної звітності, надання іншої інформації по запитах.

Таким чином, з одного боку законопроект не враховує наявність МСП у складі операторів, провайдерів та необхідність запровадження механізмів щодо розвитку та державної підтримки МСП в Україні, зокрема щодо скасування обтяжливої системи звітності та надмірного втручання регулятора в діяльність суб'єктів господарювання.

З другого боку розробники законопроекту наголошують на бажанні впровадження європейських норм, але забувають про необхідність підтримки МСП та зниження надмірного регуляторного тиску.

Законопроектом не враховано те, що вищезазначена звітність фактично дублює вимоги щодо надання її до інших органів, що в свою чергу заборонено законодавством України.

Вищезазначені зауваження є прикладом створення корупційних механізмів діяльності органу державної влади, що відокремлюється від усього іншого законодавства України.

Незрозумілим залишається питання наділення національного регулятора повноваженнями (пункт 13 частини першої статті 26) «забезпечувати здійснення в установленому ним порядку моніторингу якості електронних комунікаційних послуг». При цьому базові питання такого порядку законопроектом не визначаються, що говорить про можливість створення корупційного механізму цього моніторингу або покладання на суб’єкта господарювання (надавача послуг) необґрунтованих зобов’язань.

Також звертаємо увагу на суттєву відмінність понять «нагляду» та «контролю». Різниця між ними полягає в засобах впливу на правопорушника. Органи, що здійснюють контроль, мають право безпосередньо та активно втручатися в діяльність підконтрольних суб’єктів. Наглядові ж органи, не уповноважені відмінити акт чи покарати порушника. Поняття контролю ширше ніж нагляд, який є різновидом контролю.

Засади для прийняття рішення національного регулятора про проведення перевірки, що визначені в частині 6 цієї статі, також не відповідають положенням Директиви 2002/21/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 березня 2002 року про спільні правові рамки для електронних комунікаційних мереж та послуг (Рамкова Директива) та Директиви 2002/20/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 7 березня 2002 року про дозвіл електронних комунікаційних мереж та послуг (Рамкова Директива). Підстави для перевірок є надмірними та застосовуються без дотримання процедур, що визначені у зазначених Директивах.

Запропонований законопроектом підхід щодо нагляду:

- не відповідає єдиній державній політиці у цій сфері;

- блокує контроль діяльності з боку відповідного уповноваженого центрального органу влади;

- не відповідає конституційній моделі організації влади в Україні, обмежує компетенцію та ставить реалізацію повноважень уповноваженого центрального органу влади в залежність від рішень неконституційного органу - регулятора, порушує права громадян на оскарження неправомірних рішень;

- не передбачає участь адвокатів, аудиторів, членів громадських організацій тощо, у здійсненні заходів державного нагляду (контролю);

- виключає можливість використовувати право громадських організацій на здійснення захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Додаткової деталізації потребує пропозиція пункту 26 частини першої статті 26 в частині докладного визначення процедури, згідно з якою регулятор може «звертатись до суду з позовними заявами про припинення діяльності юридичних осіб або припинення діяльності фізичних осіб – підприємців, що здійснюють діяльність у сфері електронних комунікацій». Відсутність такої деталізації може створювати відповідні корупційні ризики.

Пропонуємо врахувати зазначені зауваження.

Будемо вдячні за запрошення представників ІнАУ до обговоренні цих питань в рамках доопрацювання Законопроекту.

Додаток: Проект пропозицій ІнАУ до проекту Закону України про державне управління та регулювання у сфері електронних комунікацій №5285 від 18.10.2016 (ініціатор законопроекту Данченко О.І.), на 148 арк.

З повагою,

Голова Правління

Інтернет Асоціації України                                                                                           О. Федієнко

Вихідний_№209_Додаток.docx

194.56 KB